Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дибу

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дибу
Берлін: Українське слово, 1924

Ди́бу, ди́бу, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могильці. Дибу, дибу! Чуб. V. 1086.