Словарь української мови (1924)/дивниця
| ◀ дивний | Словарь української мови Д дивниця |
дивно ▶ |
|
Дивни́ця, ці, ж. Удивленіе. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
| ◀ дивний | Словарь української мови Борис Грінченко Д дивниця |
дивно ▶ |
|
Словарь української мови — Д
дивниця
Борис Грінченко
1924
Дивни́ця, ці, ж. Удивленіе. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.