Словарь української мови (1924)/диктура
| ◀ диктувати | Словарь української мови Д диктура |
дикція ▶ |
|
Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть „диктурою“ не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть „диктура“. Св. Л. 164.