Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/димати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
димати
Берлін: Українське слово, 1924

Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.