Словарь української мови (1924)/димний

by Борис Грінченко

◀ димна

Словарь української мови Борис Грінченко Д димний

димник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.