Словарь української мови (1924)/диня

by Борис Грінченко

◀ динник

Словарь української мови Борис Грінченко Д диня

диняка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ди́ня, ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка. (см.). Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).