Словарь української мови (1924)/дирчати

by Борис Грінченко

◀ дирлига

Словарь української мови Борис Грінченко Д дирчати

дискос ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною, оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.