Словарь української мови (1924)/дихтіти

by Борис Грінченко

◀ дихнути

Словарь української мови Борис Грінченко Д дихтіти

дихтувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дихті́ти, чу́, ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (въ жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Пес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.