Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/длубати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
длубати
Берлін: Українське слово, 1924

Длу́бати, баю, єш, гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = Длубатися 2.