Словарь української мови (1924)/добичник
| ◀ добич | Словарь української мови Д добичник |
добиччаний ▶ |
|
Доби́чник, ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
| ◀ добич | Словарь української мови Борис Грінченко Д добичник |
добиччаний ▶ |
|
Словарь української мови — Д
добичник
Борис Грінченко
1924
Доби́чник, ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.