Словарь української мови (1924)/доблагати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доблагати
Берлін: Українське слово, 1924

Доблага́ти, га́ю, єш, гл. Допроситься, упросить, умолить. Благав Бога, щоб дівчину хоч свою побачить, — не доблагав. Шевч. 1883. 33.