Словарь української мови (1924)/доброгласний

by Борис Грінченко

◀ добровільно

Словарь української мови Борис Грінченко Д доброгласний

доброграй ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.