Словарь української мови (1924)/доброхіть

by Борис Грінченко

◀ доброхітний

Словарь української мови Борис Грінченко Д доброхіть

доброчинець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.