Словарь української мови (1924)/добрячий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
добрячий
Берлін: Українське слово, 1924

Добря́чий, а, е. Очень добрый, очень хорошій. Всі царства Божого йому жадають, такий добрячий був чоловік. МВ. I. 27. Добрячі були люде покійнички. МВ. I. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку счинили.