Словарь української мови (1924)/добігати
| ◀ добиччаний | Словарь української мови Д добігати |
добігатися ▶ |
|
Добіга́ти, га́ю, єш, сов. в. добігти, біжу́, жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что, о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хрякати. Г. Барв. 454.