Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/довада

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довада
Берлін: Українське слово, 1924

Дова́да, ди, ж. Досада, тоска. Та коли б ти знала, мамо, яка то довада, то ти б мене й оженила, щоб була одрада. Черном.