Словарь української мови (1924)/доварювати

by Борис Грінченко

◀ доварити

Словарь української мови Борис Грінченко Д доварювати

доварюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). „Адже ви знаєте Олексія?“ — Якого се? — „Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив“. Кв.