Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/довго

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довго
Берлін: Українське слово, 1924

До́вго, нар. 1) Длинно. 2) Долго, продолжительно. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Ном. № 4434. Ум. Довге́нько. І довгенько ви жили з ним. МВ. II. 35.