Словарь української мови (1924)/довговішний
| ◀ довговічний | Словарь української мови Д довговішний |
довговічно ▶ |
|
Довгові́чний, довгові́шний, а, е. Долговѣчный, долголѣтній. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.
| ◀ довговічний | Словарь української мови Борис Грінченко Д довговішний |
довговічно ▶ |
|
Словарь української мови — Д
довговішний
Борис Грінченко
1924
Довгові́чний, довгові́шний, а, е. Долговѣчный, долголѣтній. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.