Словарь української мови (1924)/довгомуд

by Борис Грінченко

◀ довголіття

Словарь української мови Борис Грінченко Д довгомуд

довгомудиків ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Довгому́д, да, м. Сказочное существо. По одной сказкѣ — полу-звѣрь, полу-человѣкъ: „Довгомуд — це колись такі люде були: чоловік — не чоловік, вовк — не вовк: руки у нього були такі, як і в чоловіка, а тіло усе в волоссі, а на голові шапка — хто її зна, якої масти. Чуб. II. 95. Летить довгомуд. Чуб. II. 96. По другой сказкѣ: хорь. Мнж. 1. Ум. Довгому́дик.