Словарь української мови (1924)/доволікати

by Борис Грінченко

◀ доволі

Словарь української мови Борис Грінченко Д доволікати

доволочити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. доволокти́, чу́, че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. II. 189.