Словарь української мови (1924)/довікувати
| ◀ до-віку | Словарь української мови Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
| ◀ до-віку | Словарь української мови Борис Грінченко Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Словарь української мови — Д
довікувати
Борис Грінченко
1924
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.