Словарь української мови (1924)/довільно

by Борис Грінченко

◀ довільній

Словарь української мови Борис Грінченко Д довільно

довінчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дові́льно, нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.