Словарь української мови (1924)/довіритися
| ◀ довірити | Словарь української мови Д довіритися |
довіршовувати ▶ |
|
Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Навѣрное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люде й кажуть, що нема. Грин. I. 32.
| ◀ довірити | Словарь української мови Борис Грінченко Д довіритися |
довіршовувати ▶ |
|
Словарь української мови — Д
довіритися
Борис Грінченко
1924
Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Навѣрное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люде й кажуть, що нема. Грин. I. 32.