Словарь української мови (1924)/довіяти

by Борис Грінченко

◀ довічно

Словарь української мови Борис Грінченко Д довіяти

довкола ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дові́яти, ві́ю, єш, гл. 1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182. 2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.