Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/догулювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
догулювати
Берлін: Українське слово, 1924

Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.