Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/додивлятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
додивлятися
Берлін: Українське слово, 1924

Додивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. додиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотрѣться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотрѣться, замѣчать, замѣтить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.