Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доказчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доказчик
Берлін: Українське слово, 1924

Дока́зчик, ка, м. Уличитель. Хоть його і під суд оддадуть, та як доказчиків нема, то так він і надіється, що йому все так і минеться. Кв.