Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доковувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доковувати
Берлін: Українське слово, 1924

Доко́вувати, вую, єш, сов. в. докува́ти, ку́ю, є́ш, гл. 1) Доковывать, доковать. 2) Оканчивать, окончить кукованье (о кукушкѣ).