Словарь української мови (1924)/докінчати

by Борис Грінченко

◀ докінчання

Словарь української мови Борис Грінченко Д докінчати

докінчити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Докінча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.