Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/долівка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
долівка
Берлін: Українське слово, 1924

Долі́вка, ки, ж. Земляной полъ, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня… одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. Долі́вонька, долі́вочка.