Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доминати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доминати
Берлін: Українське слово, 1924

Домина́ти, на́ю, єш, сов. в. домня́ти и дом'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять. 2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидче перець! Кіев. у. 3) Доѣдать, уписывать. Кухарь кота лає, а він курча доминає.