Словарь української мови (1924)/домовляти
| ◀ домовити | Словарь української мови Д домовляти |
домовлятися ▶ |
|
Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. „Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти“. — „На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!“ (Говоритъ пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).