Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/домітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
домітати
Берлін: Українське слово, 1924

Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.