Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доокола

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доокола
Берлін: Українське слово, 1924

Дооко́ла, нар. Вокругъ. У синє море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє. Федьк.