Словарь української мови (1924)/допитувати

by Борис Грінченко

◀ допитливо

Словарь української мови Борис Грінченко Д допитувати

допитуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Допи́тувати, тую, єш, сов. в. допита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Разспрашивать, разспросить. Глухий не дочує, так допитає. Ном. № 8565.