Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/допитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
допитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Допи́тувати, тую, єш, сов. в. допита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Разспрашивать, разспросить. Глухий не дочує, так допитає. Ном. № 8565.