Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доповзати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доповзати
Берлін: Українське слово, 1924

Доповза́ти, заю, єш, сов. в. доповзти́, зу́, зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.