Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/допуст

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
допуст
Берлін: Українське слово, 1924

До́пуст, ту, м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Каменец. у.