Словарь української мови (1924)/доробляти
Зовнішній вигляд
◀ дороблювати | Словарь української мови Д доробляти |
дороблятися ▶ |
|
Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.