Словарь української мови (1924)/дорідний

by Борис Грінченко

◀ дорідливий

Словарь української мови Борис Грінченко Д дорідний

доріженька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дорі́дний, а, е. 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, шо вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.