Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доситішати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доситішати
Берлін: Українське слово, 1924

Доситі́шати, шаю, єш, гл. Пожирѣть, потолстѣть. Я все буду пастись, та й доситішаю. Рудч. Ск. I. 1.