Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/достача

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
достача
Берлін: Українське слово, 1924

Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.