Словарь української мови (1924)/достача
| ◀ достаток | Словарь української мови Д достача |
достачання ▶ |
|
Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.