Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/достоювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
достоювати
Берлін: Українське слово, 1924

Досто́ювати, то́юю, єш, сов. в. досто́яти, то́ю, їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. МВ. I. 102. 2) Дозрѣвать, дозрѣть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти. Грин. III. 122.