Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/достягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
достягати
Берлін: Українське слово, 1924

Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достягти́, гну́, неш, гл. = Досягати 13. АД. I. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставає і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18.