Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дотоплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дотоплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Дото́плювати, люю, єш, сов. в. дотопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Оканчивать, окончить расплавку чего на огнѣ. 2) — піч. Оканчивать, окончить топить въ печкѣ.