Словарь української мови (1924)/дочиста

by Борис Грінченко

◀ дочимчикувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д дочиста

дочистити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́чиста, нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Левиц. Пов. 229. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, єй, розберуть дочиста. Кв. II. 13. Забрав усе дочиста.