Словарь української мови (1924)/доїздити

by Борис Грінченко

◀ доїзджати

Словарь української мови Борис Грінченко Д доїздити

доїльниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. дої́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Доѣзжать, доѣхать, подъѣзжать, подъѣхать. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку. К. ЧР. 3. Не доїздячи Солодьків, коршма стоїть. Св. Л. 169. 2) Наѣзжать, наѣхать. Ой як узяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Мет. 454. 3) Дої́хати кінця́. Насолить. А вже я тобі доїду кінця! Ном. № 3651.