Словарь української мови (1924)/драла
| ◀ дракон | Словарь української мови Д драла |
драли ▶ |
|
Дра́ла, нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. I. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. I. 11. Дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. I. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.