Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дренчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дренчати
Берлін: Українське слово, 1924

Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.