Словарь української мови (1924)/дризнути

by Борис Грінченко

◀ дриз

Словарь української мови Борис Грінченко Д дризнути

дриль ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дризну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, удрать. Злякавсь Хома.... та кинувши москаля (що вів на мотузці), як дризне, так тілько й бачили Хому. Рудч. Ск. II. 176.